Мішечок криків - гра

Корекція агресивної поведінки у дітей. Робота з гнівом

Як відомо, дітям дуже непросто справлятися зі своїми негативними почуттями, адже ті так і прагнуть прорватися назовні в формі криків і вересків. Звичайно, це не викликає схвалення у дорослих. Однак якщо емоції дуже сильні, то неправильно відразу вимагати від дітей спокійного аналізу і пошуку конструктивних рішень. Спочатку потрібно дати їм можливість трохи заспокоїтися, виплеснути негатив прийнятним способом.

Так, якщо дитина обурена, схвильована, розлючена, словом, просто не в змозі говорити з вами спокійно, запропонуйте їй скористатися «мішечком криків». Домовтеся з дитиною, що поки у неї в руках цей мішечок, то вона може кричати і верещати в нього стільки, скільки їй необхідно. Але коли вона опустить чарівний мішечок, то буде розмовляти з оточуючими спокійним голосом, обговорюючи подію.

Примітка. Так званий «мішечок криків» ви можете виготовити з будь-якого тканинного мішечка, бажано пришити до нього завязочки, щоб мати можливість «закрити» всі «кричалки» на час спокійної розмови. Отриманий мішечок повинен зберігатися в певному місці і не використовуватися з іншою метою. Якщо під рукою не виявилося мішечка, то можна його переробити в «баночку криків» або навіть «каструлю криків», бажано з кришкою. Однак використовувати їх пізніше для мирних цілей, наприклад для приготування їжі, буде вкрай небажано.

Джерело: https: //www.psychologos

 

 Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

- проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

- потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

- потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

- прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

- формуванням самостійності в прийнятті рішень;

- формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

скажіть про свої почуття ( «Я серджуся, коли ти грубиш»); скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність; поступовість; послідовність

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»); запропонуйте спільно вирішити проблему; запишіть всі шляхи вирішення; спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»); розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»); опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»)

 

Автор: Юлия Пырина (в17)

 

 

Шановні батьки!

Останнім часом склалася загрозлива ситуація в підлітковому середовищі у зв’язку з небезпечними «іграми», які поширюються в Інтернеті.

У соціальних мережах та платформах з`являється все більше небезпечних челенджів, розповсюдженню яких сприяють анонімність, безкарність, масштабність і швидкість. Йдеться про так звані «смертельні квести», які ширилися соціальною мережею «ВКонтакте», TikTok, Snapchat, «суїцидальний челендж Момо» тощо. У даному контексті, можливо розглядати такі челенджі як прояв буліциду, тобто загибель внаслідок кібербулінгу - інформаційного терору, що передбачає систематичні жорстокі дії з боку булера з метою нашкодити, порушити права жертви на безпечне здоров’я і життя засобами інформаційно-комунікативних технологій.

З огляду на поширення цих небезпечних квестів, варто розуміти, що вони є відображенням проблем не лише дітей, а й суспільства загалом, насамперед у ставленні дорослих до дітей. Найбільшу загрозу віртуальний інформаційний простір становить саме для підліткового віку. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно 50% – 4 та більше годин. Небезпека Інтернету для підлітків, які мають схильність до суїцидальних настроїв, полягає в тому, що там пропонується дуже багато доступних способів самогубства; легко можна знайти компанію однодумців; виникає і зміцнюється переконання, що «це і є вихід»; створюється ореол романтики навколо смерті і всього, що з нею пов'язано.

Відомо, що провідним видом діяльності в підлітковому віці є інтимно-особистісне спілкування, у процесі якого формуються індивідуальні цінності, ставлення до багатьох аспектів «світу дорослих», навички міжособистісного розуміння, емоційні прив’язаності, емпатія, спрямованість особистості та ін. Підліток прагне отримати новий досвід, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання бажаного: якщо виконаєш челендж краще, яскравіше, надихнеш аудиторію повторити, то тебе визнають. Однак, несформована психіка, соціальні невдачі, бажання втекти від реальних проблем, пандемічна ізоляція у сукупності з постійним нав’язуванням популярних вірусних челенджів, знижує критичність підлітка до обраного ним тренду.

Тут доречно зауважити, що деякі підлітки надто часто чують на свою адресу негативні оцінки і з боку однолітків, і з боку дорослих; наслідком чого є виникнення аутоагресивних думок і аутоагресивної поведінки. Нерозуміння, байдужість батьків до проблем, які хвилюють підлітків, зверхність або, навпаки, надмірний контроль та гіперопіка, штовхають їх до все тривалішого спілкування в соціальних мережах. Тому особливу увагу слід приділяти підліткам, які виглядають пасивними, тихими, замкненими, відлюдними. Саме ця категорія зазнає високого ризику мережевої залежності та суїцидальної поведінки.

На платформі цифрової освіти «ДІЯ» за посиланням

https://osvita.diia.gov.ua/courses можна переглянути освітній серіал для батьків

«Безпека дітей в інтернеті» про те, як убезпечити дітей онлайн від шкідливих

матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок і сексуального

насильства.

Поради батькам, якщо дитина користується мережею та зареєстрована в

соціальних мережах :

1. Зверніть увагу на сторінку дитини: на псевдонім, аватарку (головну

фотографію профілю), відкритість або закритість аккаунту, групи, у

яких є підліток, а також на те, чим наповнена сторінка: відеозаписи,

фотографії та друзі. Якщо профіль сторінки закритий навіть від вас,

постарайтеся акуратно з'ясувати, з якої причини.

2. Незалежно від віку дитини скористайтеся програмним забезпеченням,

що допомагає фільтрувати і контролювати інформацію, але не

покладайтеся повністю на нього. Ваша увага — головний метод захисту.

3. Перевірте, з якими іншими сайтами пов'язаний соціальний сервіс

Вашої дитини. Сторінки Вашої дитини можуть бути безпечними, але

можуть і містити посилання на небезпечні або небажані сайти.

4. Заохочуйте Ваших дітей повідомляти про все дивне або відразливе і

не дуже гостро реагуйте, коли вони це роблять (через побоювання

втратити доступ до Інтернету діти не говорять батькам про проблеми, а

також можуть почати використовувати Інтернет потай від батьків,

наприклад, ночами).

5. Будьте в курсі мережевого життя Вашої дитини. Цікавтеся, хто їх

друзі в мережі, так само, як цікавитеся реальними друзями.

6. Постарайтеся захистити своє чадо від подібних новин про суїцид. В

жодному разі не називайте назву препаратів! Розкажіть про небезпеку

передозування і про кримінальну відповідальність, яка загрожує людині,

що схиляє до суїциду.

 

20 порад батькам, які допоможуть не тільки навчити дітей «цифровій гігієні», але й захистити їх від багатьох інтернет-загроз.

1. РОЗМОВА. Відкриті і чесні розмови про онлайн-життя вашої дитини –

один з кращих способів захисту від кібершахраїв, неналежного контенту та

інтернет-цькування.

2. ВІРТУАЛЬНІ ДРУЗІ. Застерігайте дітей, що не завжди віртуальні друзі –

це ті, за яких вони себе видають.

3. «ІНТЕРНЕТ-ДВЕРІ». Ваша дитина знає, що не можна відкривати двері

незнайомцям? То навчіть її також не відповідати незнайомцям в мережі.

4. ПОСИЛАННЯ. Навчіть дитину не відкривати незнайомі посилання.

5. ПРИВАТНІСТЬ. Ваша дитина повинна розуміти поняття та не залишати

у соцмережах особисту інформацію на кшталт домашньої адреси або адреси

школи, імен батьків чи номерів банківських карт.

6. АНКЕТИ. Навіть якщо після заповнення анкети на сайті чи у соцмережі

на дитину чекає приз, вона повинна розуміти всі ризики та ігнорувати

«привабливі» пропозиції.

7. ГЕОМЕТКИ. Попросіть дитину не ставити геометки в місцях, де вона

часто буває.

8. ІНТЕРЕСИ. Дорослі повинні знати, у яких групах у соціальних мережах

спілкується їхня дитина, або мати доступ до перегляду цих чатів обов’язково

з попередженням про це дитини, інакше є ризик втратити довіру.

9. КОРИСНІ ДОДАТКИ. Встановіть на телефон дитини додаток, який буде

відстежувати і показувати її місцезнаходження (Kaspersky Safe Kids, «Где мои

дети», Google Family Link, Kids Place та ін..).

10. ІНТЕРНЕТ ПАМ’ЯТАЄ ВСЕ. Тому дуже важливо навчити дитину

спілкуватися в ньому так, щоб не було соромно за висловлювання, розміщені

фото, відправлені файли.

11. МЕРЕЖИВИЙ ЕТИКЕТ. Як і в реальному житті, ваша дитина повинна

навчитись поважати приватність інших, не розпалювати конфлікти та ділитися

тільки перевіреною інформацією.

12. ПЕРЕХІД У РЕАЛЬНІСТЬ. Ваша дитина повинна знати, що зустрічатись

у реальності з незнайомими людьми з Інтернету – це дуже небезпечно!

13. ІНТИМНІ ФОТО. Дитина не повинна викладати або відправляти свої

інтимні фото НІКОМУ І НІКОЛИ!

14. ПАРОЛІ. Ніхто не повинен знати логіни та паролі вашої дитини, крім

неї та вас, якщо ви про це домовились.

15. «НІ!». Навчіть дитину говорити це слово завжди, коли хтось

незнайомий, або навіть друг пропонує зробити щось недозволене або виконати

прохання.

16. КОМПРОМІС. Тотальний контроль онлайн-життя може привести до

конфліктів та недовіри між вами та дитиною. Йдіть на компроміси та

домовляйтесь із дитиною.

17. ОНЛАЙН-ДРУЖБА. Насолоджуйтесь онлайн-простором разом із

дитиною: переписуйтесь, кидайте один одному фото та смішні відео. Будьте

підтримкою та другом своїй дитині.

18. ДЕНЬ БЕЗ ТЕЛЕФОНУ. Регламентуйте час проведення вашої дитини у

мережі в залежності від її віку. Маленьким дітям давайте телефон по годинам,

а дорослим запропонуйте хоча б один день на тиждень відмовитись від

онлайн-життя.

19. КІБЕРБЕЗПЕКА У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ. Запропонуйте курс кібербезпеки

у вашому закладі освіти.

20. БАТЬКІВСЬКИЙ ПРИКЛАД. Тільки власний приклад батьків, які

сприймають Інтернет виключно як засіб отримання інформації, а не як місце,

де можна приховатись від проблем, допоможе вам донести всі ці правила

 

 

                                   ГОЛОВОЛОМКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

1. Знайди ковпак Діда Мороза

2. Знайди маршмеллоу серед морських котиків

3. Знайди серед оленів ведмедя

4. Серед пінгвінів знайди чашку гарячого шоколаду

5. Знайди серед сніговиків панду

6. Знайди 5 відмінностей на галявині з дітьми

7. Знайди 10 відмінностей на картинці з героями "Простоквашино"

                                                                           

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

UNICEF Ukraine створили робочий зошит для батьків, який допоможе зрозуміти своїх дітей, навчить надавати їм необхідну підтримку та отримувати насолоду від батьківства

Зошит містить корисну інформацію для батьків дітей будь-якого віку!

У ньому ви можете записувати свої спостереження та ідеї, а також знайти наші поради щодо різних періодів розвитку дітей. Завантажуйте за посиланням    http://bit.ly/3o1ycdK

 

 

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ З ВЛАСНИМИ ПОЧУТТЯМИ

Як часто в житті ми стикаємося з людьми, яким важко говорити про свої почуття. Що вже там говорити, навіть ідентифікувати їх буває непросто.

«А що ж я зараз відчуваю?»

«Що відбувається зі мною в даний момент?»

Відповіді на ці питання для багатьох можуть бути зовсім не очевидними і можуть навіть поставити в глухий кут.

Контакт з почуттями закладається в дитинстві, і в цей період дуже важливо, щоб батьки прислухалися до своєї дитини, до того, що вона відчуває. Необхідно створити міцний фундамент для розвитку чуттєвої сфери.

1.Наприклад, дитина впала, забила коліно і плаче. Їй боляче. У цій ситуації дитина може почути від дорослих:

«Ну що ти плачеш? Ти несильно вдарився, не так уже й тобі боляче. Давай-но швидко піднімайся ».

Неважливо, сильний біль відчуває дитина чи ні, вона в будь-якому випадку фізично його відчуває. У цей момент важливо, щоб значимий дорослий приєднався до дитини і промовив з нею її почуття:

«Я бачу, що тобі боляче. Розумію, що ти засмутилася через це. Будь-якому було б неприємно в такій ситуації. Я поруч, я з тобою, давай зараз потремо коліно, воно швидше пройде ».

У разі, коли приєднання не відбувається, і дитина чує, що відчуває якісь «неправильні» почуття, то контакт зі своїм тілом в цей момент втрачається. «Начебто я відчуваю, що мені боляче, а значимий для мене дорослий говорить, що це не так. Виходить, що я не маю право зараз відчувати це почуття ».

У цей момент у дитини з'являються дуже змішані відчуття з цього приводу, і їй стає складно розбиратися в своїх емоційних переживаннях /

2. Інший приклад: дитина бачить, що мама чимось засмучена. Нехай навіть вона не проявляє сильну емоційну реакцію при цьому. Вона всередині все одно відловлює себе на розумінні, що мамі зараз погано. І в цей момент їй важливо звірити свої відчуття. Вона підходить до мами і запитує:

«Мамочка, тобі сумно? Ти засмучена?"

Часто батьки не хочуть турбувати дітей, це інстинктивне бажання вберегти їх від «непотрібних» переживань. Це нормальне і зрозуміле прагнення. У цьому випадку дитина може почути у відповідь:

«Ні, я не засмучена. З мамою все добре. Іди пограй у себе в кімнаті ».

Що ж при цьому відбувається? Дитина внутрішньо відчуває, що мама чимось засмучена. При цьому отримує зворотний зв'язок, що з мамою все добре. Дитина думає: «Значить, я невірно відчуваю, адже мама завжди права. І якщо вона каже, що не засмучена - значить так і є ».

Відбувається внутрішній конфлікт почуттів. Подібні протиріччя можуть сприяти тому, що в дорослому житті людині буде важко розпізнавати свої почуття і емоційні стани. А також буде важко «зчитувати» і розуміти почуття інших людей.

З іншого боку, можна дати дитині зворотний зв'язок, який допоможе зрозуміти, що її почуття мають місце бути, і з ними усе гаразд:

«Як же ти все у мене помічаєш. Я дійсно трохи засмучена через телефонну розмову. Мені потрібно кілька хвилин прийти в себе. І мені стало б набагато краще, якби ти мене обійняла зараз ».

Дитина отримує інформацію, що її почуття «правильні». Також вона розуміє, що може допомогти іншій людині впоратися з неприємним станом. Дитина починає усвідомлювати важливість підтримки. Це цінний досвід для неї і гарна підмога для емпатичного спілкування в майбутньому.

3. Дитина за вечерею нічого не з'їла і при цьому каже:

"Я наїлася. Дозвольте я піду?"

У відповідь часто можна почути приблизно таке:

«Ні, ти не наїлася. Подивися, ти ж нічого не з'їла. Ти зараз вийдеш з-за столу голодною ».

Знову-таки, занепокоєння батьків природнє, і зрозуміле бажання, щоб дитина була сита і сповнена енергії. Разом з тим ситуація більш глибока, ніж може здатися на перший погляд.

Варто зазначити, що у дітей бувають різні періоди: в один день вони можуть багато і часто їсти - це нормально. А в інший день, вони будуть їсти мало - і це теж нормально.

У дитинстві добре розвинена система взаємозв'язків зі своїм тілом, і важливо не порушити цього контакту. Коли ми говоримо дитині на її відчуття ситості: «Ні. Ти голодна, треба ще поїсти », ми починаємо розривати цей зв'язок. Кінестетичний канал починає придушуватися.

Батьки для дитини - це найбільш значимі люди. У ранньому віці діти беззастережно довіряють тому, що їм говорять батьки, саме тому так важливо підбирати слова, які ми озвучуємо дитині.

В майбутньому ми можемо побачити таку втрату контакту з собою, наприклад, в частому переїданні. Людина не може відчути вчасно стан насичення.

4. Дитина з мамою після басейну йдуть погрітися в сауну. Дитина через якийсь час говорить:

«Я зігрівся, можна я вийду?»

Дорослий може відповісти:

«Ти ще не зігрівся. Давай ще 5 хвилин посидимо, ось тоді ти зігрієшся».

В даному випадку дитина зчитує інформацію, що її індикатор почуттів не працює належним чином. Те, що вона внутрішньо відчуває, не збігається з тим, що говорить значимий дорослий.

Замальовки ситуацій показують, наскільки важливо з самого дитинства прислухатися до того, що відчуває дитина. Важливо дозволити їй висловлювати свої почуття, і дозволити цим почуттям відрізнятися від наших уявлень про те, як має бути. Дітям необхідно встановлювати контакт з собою, зі своїми почуттями, і дорослі можуть їм в цьому допомогти.

Розвинена чуттєва сфера стане запорукою гарного контакту з самим собою і з оточуючими людьми.

helpingpractices    Ольга Маргієва          картина Richard Ramsey

 

 

10 способів вплинути на бажання підлітка вчитися

Процес мотивації дитини до навчання - це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на бажання підлітка вчитися.

1. Забезпечте вашій дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Як довго б у вас вистачило запалу і мотивації намагатися дострибнути до планки, яка встановлена ​​об'єктивно вище ваших можливостей? Щоб ви відчували працюючи на межі своїх сил кожен день? А якби при цьому ви ще й постійно відчували б, що не виправдовуєте очікування своїх близьких? Пам'ятайте, дитина це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення ваших амбіцій. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено дуже високим навантаженням - його необхідно знизити і надати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, по яким підліткам важко вчитися, - дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожен день повинен надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів - знижується пам'ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість всіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності - це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив'яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп'ютерами - запишіть на комп'ютерні курси. Подобається хімія - придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати в одязі - віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов - дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу побільше. Інтернет на допомогу - читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки щодо цікавої дитині тематиці. А після обов'язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам'ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя - з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання. Сам. По справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у області, що цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них - стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв'язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами - сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - її союзник. Обов'язково хваліть за хороші оцінки - створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще. Потрібна допомога - допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути "принадність" низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром. Як годиться - 8 годин на день і зі стандартною (смішною) зарплатою. - Хочеш синку / дочка так все життя працювати і копійки рахувати? - Можеш більше не вчитися. А далі - нехай думає. Багатьох такий досвід дуже "протвережує" і мотивує взятися за голову.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя. Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником і т.д.» Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу один до одного.

І пам'ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші відносини з дитиною на все життя ...