КОРИСНІ ПОРАДИ ВІД ПСИХОЛОГА

Закінчуючи дев’ятий клас, школярі стоять перед вибором продовжити навчання в школі чи зробити вибір на користь фахової освіти та вступити до коледжу. Це дуже важливе рішення – обрати собі професію, від цього залежить, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете с:ебе почувати.

            10   кРОКІВ ДО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ:

1.Дізнайтеся якомога більше про різні професії (інформація від учителів, психолога, батьків, знайомих, з літератури, Інтернету і т.п.), щоб було із чого вибирати.

2.Складіть перелік вимог до професії, яку обираєте.

3.Визначте, наскільки всі перераховані вимоги значимі.

4.Зберіть інформацію про те, які професії користуються попитом сьогодні на ринку праці, і спрогнозуйте, які будуть потрібні через 5-7 років.

5.Проаналізуйте, чи розвинені у Вас професійні якості, чи відповідають ваші інтелектуальні здібності, психологічні особливості, стан здоров'я вимогам професії.

6.Проаналізуйте, яка професія із усього списку найбільше підходить Вам по всіх пунктах.

7.Щоб переконатися у правильності Ваших міркувань, обговоріть своє рішення із друзями, батьками, учителями, психологом, профконсультантом.

8.Виберіть навчальний заклад (професійне училище, ліцей, коледж, технікум, ВНЗ, курси і т.п.), де б ви змогли отримати обрану професію.

9.Підберіть запасні варіанти цілей і шляхів їх досягнення на випадок появи нездоланних перешкод.

10.Обдумайте свій вибір ще раз, оцініть кожен свій крок.

11.Реалізуватися у житті та отримати справжнє задоволення від своєї професії допоможуть існуючи методики, які надають змогу прийняти оптимальне рішення.

Передумови і причини виникнення бездоглядності дітей.

Дитяча бездоглядність – одна з найгостріших проблем сучасного суспільства.

Бездоглядними, безпритульними називають дітей, які були покинутими батьками або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.

Основними причинами виникнення такого явища, як дитяча бездоглядність та безпритульність, є безробіття батьків, зростання цін на продукти першої необхідності, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата “поняття” про сім’ю як про соціальний інститут, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, недостатність роботи з організації дозвілля дітей за місцем проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми.

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрета дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо.

Бездоглядні та безпритульні діти в Україні – це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед безпритульних дітей кількість хлопців більша, ніж дівчат.

Розпад шлюбу – причина безпритульності і бездоглядності.
Однією з основних причин дитячого лиха є розлучення батьків. Коли розпадається сім’я, «квіти життя» опиняються в зоні ризику.

Народження дитини, її виховання – моменти надзвичайно важливі та відповідальні. Без батьківської аури дитина вже зовсім інша. Сутність його виховання – не в розмові про нього, а в організації особистого життя батьків. Майбутнє дитини закладається у нормальній, повноцінній сім’ї. Неповноцінна сім’я не може видати якісний продукт.

Вихід дитини із сім’ї трапляється зазвичай через педагогічну некомпетентність батьків. Найчастіше втечі з дому здійснюють підлітки в 10-13 років.

Основними побудниками до втечі є: приналежність до соціально неблагополучної сім’ї; сором за батьків (наприклад, алкоголіків, негідно себе ведуть з оточуючими людьми тощо); байдужість батьків до труднощів їхніх дітей у школі; конфлікти між однокласниками та вчителями.

Походи підлітків з дому можуть відбуватися під впливом друзів. У подібних випадках слід не тільки припиняти такий спосіб життя підлітка, але і зробити для нього привабливим перебування в родині, учнівському колективі, громадськості.

Підлітки можуть покинути рідне вогнище і з-за зайвого контролю і авторитарного стилю поведінки батьків. До цього додається тяга до подорожей. Часом втеча з дому здійснюють діти з підвищеною активністю поведінки. Це пов’язано з тим, що їх велика живість і невгамовність викликають негативні реакції з боку дорослих і часто ведуть до конфлікту.

Шановні батьки!

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного та позашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

1.Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

2. Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

3. Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

4. Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

- Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Типи неправильного виховання в сім’ї

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.

Бездоглядність — дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю, та уваги батьків.

Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків — гіперопіка. В цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.

Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги — кумир сім’ї,виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.

Наступний тип — емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається в сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.

Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.

Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.

Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.

Можливі й інші причини:

- Особливості пубертатного періоду.

- Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.

- Різноманітні психічні травми — тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а в комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.

Поради виховання важких підлітків

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх

«Якими діти народжуютсья - ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання»

                                                                                                               ПЛУТАРХ

    
    Як розважити дітей під час вимушеного карантину

Під час карантину лікарі рекомендують залишатися вдома та уникати контактів з оточуючими. Однак багато батьків скаржаться, що їхні діти буквально божеволіють через таку вимушену ізоляцію. Батькам доводиться постійно вигадувати, чим зайняти дітей.

Якщо ви теж змушені залишатися разом з дітьми вдома, період карантину буде тягнутися для вас дуже довго. І вам необхідно мати в запасі кілька занять, за допомогою яких ви зможете розважити дитину. Розглянемо кілька ідей, які допоможуть вам в цьому.

Чим зайнятися разом з дитиною під час карантину

1. Побудуйте замок з коробок

Зберіть усі картонні коробки, які є в квартирі, і дозвольте собі ненадовго повернутися в дитинство. Побудуйте разом з дитиною замок.

2. Влаштуйте полювання за скарбами

Ця гра досить проста. Зберіть 10-20 предметів і сховайте їх у різних місцях у квартирі. Користуючись підказкам або намальованою картою, дитина повинна відшукати всі скарби. Це допоможе зайняти дитину на кілька годин.

3. Складіть список для читання

Привчити дитину до читання легше, якщо зробити це в ігровій формі. Складіть список оповідань, які повинна прочитати дитина. Як тільки вона впорається з одним оповіданням, вона може викреслити один пункт зі списку і переходити до наступного завдання.

4. Здійсніть онлайн-екскурсію по Лувру

На час карантину багато всесвітньо відомих музеїв, у тому числі і Лувр, доступні в онлайн-режимі. Здійсніть екскурсію разом з дитиною і подивіться на знамениті картини.

5. Займіться кулінарією разом з дитиною

Спечіть печиво, кекси, торт - будь-які солодощі підійдуть! Під час приготування ви можете навчити дитину вимірювати інгредієнти і, звичайно ж, готувати.

6. Влаштуйте пікнік у квартирі

Постеліть у вітальні покривало, візьміть з холодильника їжу і влаштуйте пікнік всією родиною. Ви можете зіграти в гру, яка розвиває пам'ять. Кожен по черзі повинен вимовити фразу: «Я йду на пікнік і беру з собою...» і додати назву якогось продукту або страви.

7. Дресируйте собаку

Якщо ваш домашній вихованець ще не навчився виконувати команди «Сидіти» або «Лежати», можна навчити його цьому під час карантину. Приділяйте цьому заняттю по годині щодня. Дитині, безперечно, сподобається це заняття.

8. Проводьте з дитиною наукові експерименти

За допомогою підручних засобів, які знайдуться в будь-якому будинку, ви можете проводити з дитиною наукові експерименти: зробити лаву з солі, води і рослинного масла, виростити кристали з солі, показати дитині веселку тощо. Це викличе у дитини захват та інтерес до науки.

9. Знімайте відео для соціальних мереж

Карантин - хороший час для того, щоб зняти з дитиною відео для Instagram або Tik-tok. Розучіть з дитиною танець і зніміть його на відео.

10. Дотримуйтеся розпорядку

Хоча дитині й не потрібно ходити в школу, але і на карантині краще дотримуватися звичного розпорядку дня. Це сприяє гарному самопочуттю дитини і дозволяє їй встигати більше протягом дня.

11. Дослідіть Марс

Знайдіть в інтернеті сайт, на якому через панорамну камеру транслюються зйомки з поверхні Марса. Це викличе у дитини інтерес до астрономії.

12. Напишіть разом з дитиною розповідь

Прочитайте разом з дитиною книгу. Запропонуйте їй написати продовження у формі невеликого оповідання.

13. Зробіть сенсорну коробку

Візьміть велику картонну коробку і наповніть її будь-яким матеріалом, який дозволить ваша фантазія. Це розвиває тактильну чутливість дитини. Вона буде гратися з коробкою годинами.

14. Не зловживайте електронними пристроями

Під час карантину не давайте дитині необмеженого доступу до електронних пристроїв. Давайте їй планшет або смартфон тільки тоді, коли вона вивчить уроки і зробить роботу по дому.

15. Облаштуйте місце для навчання

Можливо, це не найкраща розвага для дитини. Але це полегшить їй навчання під час карантину. Виділіть місце в квартирі, де дитина зможе займатися: це може бути парта або письмовий стіл. Окреме місце для навчання допоможе дитині зосередитися.

15. Давайте дитині час для відпочинку

Дитині важливо не запускати навчання під час карантину. Але разом з тим необхідно давати їй перепочинок. Після того, як вона виконає кілька завдань, дайте їй час погратися.

16. Напишіть листа

Мова йде не про електронну пошту, а про паперові листи. Напишіть разом з дитиною лист тому, кого ви любите, наприклад, бабусі і дідусеві.

17. Спілкуйтеся з родичами у Скайпі

Скайп - ще один хороший спосіб підтримувати зв'язок з рідними та близькими під час вимушеної ізоляції. Спілкуйтеся з родичами, які живуть далеко, і про здоров'я яких ви хвилюєтесь.

18. Ведіть з дитиною щоденник подорожі

Згадайте останній раз, коли ви були в подорожі. Обміняйтеся з дитиною спогадами і запропонуйте їй записати їх в щоденник.

19. Зробіть прибирання разом з дитиною

Прибирання може здатися дитині не дуже веселою справою. Але, коли вся сім'я залишається на карантині, у будинку швидко з'являється безлад. Виділіть трохи часу (наприклад, 15 хвилин на день) на прибирання.

20. Грайте з дитиною в настільні ігри

Грайте в ігри, які подобаються дитині. Якщо вона не грає в настільні ігри, карантин - вдалий час, щоб навчити її грати в «Монополію» або «Уно».

21. Збирайте пазли

Виберіть пазл, який буде не дуже складним для дитини. В іншому випадку вона втратить інтерес до цього заняття.

22. Грайте з дитиною в шашки

Дитині сподобається грати в шашки, розбиратися в тонкощах гри, придумувати стратегію. Якщо ж вона уже досягла певної майстерності, ви можете влаштувати з нею змагання.

23. Навчіть дитину грати в шахи

Гра в шахи має багато переваг для дитини. Навчіть її правил гри і покажіть прості ігрові стратегії.

24. Зіграйте з дитиною в гру «Крокодил»

Це класична гра, яка позбавить і вас, і дитину від нудьги. Гра полягає в тому, що один учасник повинен показати слово за допомогою пантоміми, а решта - відгадати його.

25. Влаштуйте вечір малювання

Візьміть аркуші ватману, фарби, пензлі і дозвольте дитині малювати все, що вона захоче.

26. Спечіть з дитиною піцу

Використовуйте для начинки все, що знайдете в холодильнику.

27. Запропонуйте дитині вести щоденник

Записувати свої думки - хороший спосіб позбутися від нудьги.

28. Займіться з дитиною медитацією

Навчіть дитину вправ для медитації. Можна використовувати для цього відеоуроки на Youtube або спеціальні додатки для смартфона.

29. Зіграйте з дитиною в класики

Використовуйте паперовий скотч, щоб накреслити клітини на підлозі, і дозвольте дитині пограти в класики.

30. Зробіть картки

За допомогою карток легко вчити іноземні мови або математику. Зробіть їх разом з дитиною і використовуйте в навчальному процесі.

31. Зіграйте з дитиною в «протилежності»

Ця вправа добре підходить для маленьких дітей і розвиває їх словниковий запас. Ви повинні сказати слово, а дитина - протилежне йому (наприклад, всередині-зовні, спускатися-підніматися тощо).

32. Вирізайте ножицями

Це заняття допомагає дитині розвивати моторику. Навчіть дитину вирізати фігури з паперу по контуру.

33. Дозвольте дитині приміряти різні наряди

Це заняття ніколи не набридне дитині.

34. Створіть список фактів про тварин

Дозвольте дитині вибрати тварину. Проведіть разом з нею дослідження. Складіть список фактів, які ви зможете знайти про цю тварину в інтернеті, книгах тощо. Поповнюйте список новими фактами.

35. Навчіть дитину відеомонтажу

Навчіть дитину монтувати відео в Youtube або за допомогою додатків у смартфоні. Це вміння знадобиться їй в майбутньому. Хто знає: можливо, дитина захоче завести свій канал в Youtube.

36. Створіть свою настільну гру

Ви можете не тільки грати в настільні ігри, які є у вас вдома, але і створити гру самі. Придумайте сценарій гри, накресліть на папері великого формату ігрові поля та створіть картки для гри.

37. Навчіть дитину основ програмування

На Youtube є навчальні канали з уроками програмування для дітей. Карантин - хороший час для того, щоб навчити дитину чогось корисного.

38. Дозвольте дитині взяти у вас інтерв'ю

Уміння збирати інформацію і правильно ставити запитання - важливий навик для будь-якої людини. Розмовляйте з дитиною, задаючи один одному питання і записуючи відповіді. Якщо дитині сподобається робота журналіста, дайте їй складніше завдання: зателефонувати бабусі чи дідуся і взяти у них інтерв'ю по телефону.

39. Навчіть дитину писати відгуки про книги і фільми

Це вміння буде корисним для дитини під час навчання в школі. Подивіться разом з нею фільм або прочитайте книгу, а потім попросіть її написати відгук.

40. Влаштуйте з дитиною книжковий клуб

Читання - важливе заняття під час карантину. Але, щоб воно було для дитини ще більш захоплюючим, обговорюйте з дитиною прочитані книги. Ви можете взяти участь в інтернет-форумах, на яких обговорюють і рекомендують книги.

41. Слухайте подкасти

В інтернеті є багато підкастів, призначених для дітей. Знайдіть підкаст, який сподобається дитині найбільше.

42. Зробіть з дитиною оригамі

Навчіть дитину робити фігурки різних тварин з паперу. Зробіть оригамі разом з нею.

43. Навчіть дитину готувати

Кулінарія може виявитися цікавим заняттям для дитини. Навчіть її готувати кілька простих страв.

44. Грайте на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, карантин - хороший привід приділяти репетиціям більше часу.

45. Спостерігайте за птахами

Гуляючи з дитиною на балконі, спостерігайте за птахами і визначайте їх види.

46. Складіть список тварин, які мешкають у вашій місцевості: білки, зайці тощо. Постарайтеся пригадати якомога більше тварин.

47. Зробіть альбом з наклейками

Нехай дитина візьме альбом для малювання і прикрасить його наклейками. Допоможіть дитині прикрасити альбом.

48. Вивчайте комах

Знайдіть в інтернеті інформацію про комах. Ви можете також подивитися разом з нею науково-популярні фільми про життя комах.

49. Ведіть календар погоди

Коли ви з дитиною залишаєтеся вдома - це чудовий привід досліджувати погоду. Запропонуйте дитині вести календар погоди. Разом з цим дізнавайтеся з інтернету щось нове про погодні явища, повітряні потоки тощо.

50. Пройдіть з дитиною навчальний курс

Освітня платформа «Prometheus» пропонує велику кількість навчальних курсів для різних вікових груп. Запропонуйте дитині вибрати для себе курс за інтересами і пройти його.

51. Складіть список справ по дому

Складіть дитині список завдань, наприклад, скласти свій одяг, почистити зуби, помити посуд тощо. Як тільки дитина виконає одне завдання, вона викреслює один пункт зі списку.

52. Зробіть з дитиною мило ручної роботи

Знайдіть в Youtube навчальне відео про те, як зробити мило ручної роботи. Ви можете це зробити разом з дитиною.

53. Танцюйте

Дозвольте дитині продемонструвати свої танцювальні вміння. Танці - хороший спосіб проявити фізичну активність, залишаючись вдома.

54. Приділяйте час денному сну

Щоб дитина засинала вдень, навчіть її медитативних практик.

55. Зробіть намисто з макаронів

Нанизайте макарони на нитку, розфарбуйте їх і носіть як прикрасу.

56. Дивіться STEM-уроки онлайн

STEM-уроки добре підходять для навчання дітей математики, фізики, біології, хімії тощо.

57. Дивіться онлайн-уроки гри на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, їй сподобаються онлайн-уроки, які можна знайти на Youtube.

58. Вивчайте іноземні мови

Карантин - хороший привід вивчати іноземні мови. Для цього можна слухати підкасти, дивитися навчальні відео тощо.

59. Вирощуйте рослини

Рослини можна вирощувати прямо на підвіконні, проростивши паростки у банці і пересадивши потім у горщик. Спостерігайте разом з дитиною за їх зростанням.

60. Зробіть дошку візуалізації

Роздрукуйте фотографії з інтернету і наклейте їх на аркуш ватману. Роздрукуйте зображення того, що ви хочете досягти в цьому році. Повісьте дошку візуалізації на стіну в місці, де ви постійно будете її бачити.

61. Практикуйтеся з дитиною в правописі

Щоб дитина не розгубила навички правопису до того моменту, коли вона повернеться до школи, практикуйтеся з нею під час карантину. Пишіть з нею диктанти. Якщо це заняття здається дитині дуже нудним, використовуйте мобільні додатки для того, щоб запам'ятовувати правопис окремих слів.

62. Дивіться онлайн-уроки з мистецтва

Такі навчальні курси можна знайти на Youtube.

63. Займайтеся йогою

Якщо ви любите займатися йогою, можете долучити до цього заняття і дитину.

64. Розвивайте моторні навички дитини

Якщо ваша дитина ще не ходить в школу, ви можете розвивати у неї моторні навички під час карантину. Робіть з нею спеціальні вправи або розвивайте її моторні навички, коли займаєтеся домашніми справами.

65. Малюйте кремом для гоління на дзеркалі

Малювання кремом на дзеркалі подобається дітям. Це заняття розвиває у них сенсорне сприйняття. Якщо ви робите це у будинку, краще використовувати дзеркало у ванній. Можна додати в крем харчовий барвник, щоб зробити заняття ще більш цікавим для дитини.

66. Сортуйте предмети

Це заняття найкраще підходить для маленьких дітей, які тільки вивчають кольори і форми. Для сортування можна використовувати практично будь-які предмети. Запропонуйте дитині відібрати із загальної купи червоні, сині предмети тощо.

Те ж саме можна робити, коли дитина вивчає форми. Запропонуйте їй відібрати круглі предмети або довгасті.

67. Грайтеся з рисом

Це ще одна сенсорна вправа для маленьких дітей. Насипте рис у будь-яку ємність і дозвольте дитині занурити в неї долоню. Щоб зробити вправу більш цікавою, ви можете пофарбувати рис в різні кольори або заховати в ньому маленьку іграшку.

68. Грайте в хрестики-нулики

Багато з нас з дитинства пам'ятають цю гру, але не всі сучасні діти знають її. Навчіть дитину правил гри. Якщо вона їх вже знає, влаштуйте змагання.

69. Зробіть «сенсорний пакет»

Ще одна сенсорна вправа для дитини. Візьміть прозорий zip-пакет і наповніть його дрібними предметами, які не зможуть його проткнути: тюбиками від косметики, маленькими м'ячиками тощо. Маленькій дитині сподобається обмацувати пакет, вивчаючи його форму.

70. Намалюйте автопортрет

Дозвольте дитині намалювати автопортрет, використовуючи олівці або фломастери. Якщо ви хочете ускладнити завдання, можна використовувати нестандартні матеріали: цукерки, ґудзики, макарони... Підійде все що завгодно.

71. Пройдіть лабіринт

Намалюйте дитині лабіринт на аркуші паперу. Запропонуйте дитині знайти вихід з нього, малюючи олівцем.

72. Навчіть дитину в'язати

Карантин - хороший час, щоб навчити дитину чогось нового. Ви можете дати своїй дочці уроки рукоділля і навчити її в'язати спицями або гачком.

73. Не забудьте про мультфільми

Коли дитина залишається вдома, саме час переглянути її улюблені мультфільми.

ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛа

1.    Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

2.    Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
Якщо уникнути заборони не вдалося:

3.    Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …

4.    Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.

5.    Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

6.    Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

7.    Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

8.    Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а й дітей. Телевізор, комп’ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування.

          У багатьох сім’ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить, не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп’ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою.     Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп’ютерних іграх, це може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров’я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку.
        Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп’ютерного» життя є вплив на розвиток дитини . В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне.
Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення – це не повторення чужих слів та їх запам’ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу.

Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки,і саміж ж вони втрачають інтерес до книжки, вони виявляють бажання переглядати мультики на відео. У результаті не відбувається обговорення побаченого, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи.
Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів.
        Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само.
        Щорічно у навчальних закладах нашого міста, проводиться моніторингове дослідження щодо визначення актуальності пробеми насильства та проявів жорстокості серед учнівської молоді, де можна чітко прослідкувати за тим, де учні спостерігають прояви насильства і жорстокого поводження. Найбільші показники серед ЗМІ, і в мережі Інтернет.
        Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести до дисгармонії мозкових ритмів, їх збою.
        Не секрет, що комп’ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.
Комп’ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп’ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.
        Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп’ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп’ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп’ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп’ютерною залежністю). Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп’ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп’ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю.
        Зрозуміло, що цьому має передувати роз’яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп’ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).
        Під час комп’ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.
        Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп’ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп’ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим).

Найголовніше, що потрібно пам’ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп’ютера, а не навпаки.
Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп’ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

                                   Поради батькам

• Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам’ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.

• Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп’ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп’ютера – не більше ніж 12 хвилин) для старших дошкільнят.

• Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію.

• Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію.

• Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп’ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, від чуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

• Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

• Для дітей молодшого шкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

        Таким чином, пам’ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам’ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.